Я в перший день зими ввійшов як гість.
Вона дощем із сліз мене зустріла,
та обіцяла висушити крила,
щоб я - прихильник тихих передмість -
весни дістався в спокої без втрат.
Морози будуть. Зрештою, сезони
ще мають непохитнії резони
у вигляді веселощів і свят.
Та все ж, весна вже поруч. Світ чека
на звуки кришталевого дзвінка,
що березень в руках своїх тримає.
І я іду стежинами зими
туди, де все ще витончені, ми
вчергове суть відродження пізнаєм…
Напрямок
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125120103932
Свидетельство о публикации №125120103932
Рецензии
