Годую голуб в

Яке життя,така й зима надворі,
сердитий вітер наче змій шипів,
набрав пакет зерна я у коморі
й спішу надвір живити голубів.

Похмурий день,туман,осіння мряка
кора лисніє мокрих стовбурів,
що ще живий,лиш Господу подяка,
й за те,що ще годую голубів.

У них миттєво зникла насторога,
їх крил розмах узяв низенький старт,
коли годую-згадую проБога
і враз злітає зграя на асфальт.

На голубів глядів маленьку зграйку
вони клювали просо і ячмінь,
почулась поряд десь відбірна лайка
й птахи злетіли в неба височінь.

Мені птахам так хочеться сказати:
"Не поспішайте,корм не відберу",-
наїлися і нумо воркувати,
не треба їх благать,мов дітвору.

Птахи,мов люди,-все це розуміють,
недолік,що не можуть говорить,
сідають на плече,як зголодніють
і через це душа моя болить.

І знайте,що не є це таємниця,
Карпусь не розповів ще Вам про все,
що голуб-то Господня Божа птиця,
яка нам мир і щастя в дім несе.

жовтень 2025
О.Чубенко-Карпусь.