Пізня осінь надихає
Не красою, а дощем
І дорогу відкриває
У стихію інших тем.
Вабить спогадами осінь
У спасенний рай тепла,
Де звучить у кожній ноті
Оживляюча весна.
На порозі днів зимових
Серце вірить у дива,
У полоні чар казкових
Не зважає на літа…
Наче в давньому дитинстві,
За два кроки до Різдва
Навівають сни мрійливі
Романтичні почуття.
Чим сильніше дує сівер,
Дужче затишку жага,
Неспроможний вбити вітер
Те, що милує душа.
На порозi днiв зимових
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125112907899
Свидетельство о публикации №125112907899
Рецензии