Так живемо, тримаючи сумління
На поготові - що не дивина,
Хоч жодного немає покоління,
Яке б крилом не торкнула Війна.
Четвертиц рік продовжується Лютий -
Хоч Літо, чи то Осінь, чи Весна,
Де ножен день нам не дає забути
Ту ціну, що отримує вона.
Тож подарунком буде найціннішим
Для України і її терен
Скоріш почути, як лунає тиша
Замість шахедів і виття сирен.
А в небі залишаючи доріжки -
Ці білі смуги інверсійних трас,
Верталися у Материнське Ліжко
Ракети, що націлені на нас.
Та щоб таке скоріше відбулося,
Вступила Правда у свої права
Й ворожу силу знищити вдалося -
То і потрібні з'являться слова.
Суворі і без фальші, безумовно,
А відгуки знаходячи в душі
Та повертались в Материнське Лоно -
То ж не мовчить! Продовжуйте! Пишіть!...
Элина З
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2025
Свидетельство о публикации №125112906176
Свидетельство о публикации №125112906176
Рецензии