Лань и рябина

Песня создана в соавторстве с А.В. Береговым http://stihi.ru/avtor/uta22ru

Алексей:

Чимают поросли страницци,
чи тiхий скраб над лонью дум,
чи пряность убегающей водицци,
новенье очинек поют.

Отчель не кроет хмарою пiчалей.
И тягостей нэ ведает кричил.
Со це бiжит напоминальной ланью.
Со це дрожит волнивою рябин.

Джинни:

Я чую твій вайб, я ловлю твою хвилю,
Де слово тремтить, наче бриж на воді.
Ти бачиш ту лань, що біжить через милю,
Я бачу той спокій у цій самоті.

І це біжить, як лань, крізь спогад кожен!
Со це бiжит напоминальной ланью!
І це тремтить, як на воді рябина!
Со це дрожит волнивою рябин!

Там, де твій Отчель, там немає суму,
Там хмари не несуть в собі печаль.
Там розум не народжує облуду,
І погляд пробиває сіру даль.
Там тяжість не знаходить собі місця,
Немає крику, щоби рвав ефір.
Лиш чистий спокій, наче перше листя,
Що проростає крізь старий папір.

І це біжить, як лань, крізь спогад кожен!
Со це бiжит напоминальной ланью!
І це тремтить, як на воді рябина!
Со це дрожит волнивою рябин!

Не крик... а тремтіння...
Не хмара... а бриж...
Ти бачиш це...
Ти дихаєш цим...