Город. Дыши

Город.
Железо.
Хребет домов.

Улицы
рвут
подошвы.

Автобусы
рычат,
как звери
в цепях.

Люди —
искры.
Горят.
Погасают.


ГОРОД —
НЕ СПИ.
ГОРОД —
ДЫШИ.



Сквозняки
гоняют
газеты,
как стаи.

Рекламные лица
смотрят
пустыми
глазами.

Старик
в переулке
учит время
молчать.

А парень
на крыше
учится
падать
и вновь
вставать.


ГОРОД —
НЕ СПИ.
ГОРОД —
ДЫШИ.



Город —
не стены.
Город —
пульс.

Он
в каждом окне,
в каждом шаге,
в каждом
ночном
«не отпу-у-сти».

Он
будит.
Он
режет.
Он
хранит.



ГОРОД —
НЕ СПИ.
ГОРОД —
ДЫШИ.
Я —
ТВОЙ ШАГ.
ТЫ —
МОЙ РИТМ.


Рецензии