І знов зима? Знов з острахом чекаю:
На холод, мряку, кригу вікову,
На вороння клекочучого зграю,
Що обступило бабу снігову.
Знов дні короткі та безмежні ночі,
Безсоння, пошук застарілих рим,
Вогні зірок, як волошкові очі,
Із чорних труб до неба сірий дим.
Ще місяць - рік впаде за вічність-браму,
Залишить спогади про нинішнє життя.
Кого спитати? образИ у храму:
Яке чекає далі майбуття?
А, може, і не буде зовсім снігу -
Мінливо все, все котиться до змін.
Чекатиму на вЕсну чи відлигу,
На спокій, що прийде нарешті в дім...
И вновь зима...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125112808033
Свидетельство о публикации №125112808033
Рецензии