Вкотре приліт в будинок,
Поверхи знесені вщент…
Де ще ті брати сили?
Хоч для життя є сенс…
Сотнями вже рахують
Всіх постраждалих знов,
Люди людей рятують:
«Де ви, живі, агоооооов…»
І день у день страхіття —
Нема кінця цьому,
У двадцять першім сторіччі
Алчність плека війну…
Мабудь, пройти повинні
Ми до кінця цей шлях,
Люди прості сміливі,
Хоч вже і «їде» дах…
Від цих обстрілів диких,
Від втрат та від розлук,
Маємо все здолати,
Будемо жити тут…
На своїй землі рідній,
Бо іншої нема,
Втримаємося та зцілим
Душі, «дахи», тіла…
(Ніка)
Листопад 2025
Вкорте прилiт в будинок
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2025
Свидетельство о публикации №125112806714
Свидетельство о публикации №125112806714
Рецензии