Трон на к стках

Вони вдивляються з екранів, наче ікони,
В їхніх очах — лиш цифри, нулі, мільйони.
Вони будують храми зі скла і бетону,
Але під ними — сльози, стогони до стогону.
Кожен їх крок — це тінь на твоїй дорозі,
Вони торгують долями на власному порозі.
Вкрадливі, вдумливі, майстри маніпуляцій,
Архітектори брехні і рабських націй.

Думаєш, золото дасть їм вічний спокій?
Думаєш, стіни сховають їхні кроки?
Ні! Кожен гріш, що вкрадений у тебе,
Це цвях у трон, що дивиться у небо.

Трон на кістках, корона із обману!
Вони ховають правду глибоко в кишеню!
Але час іде, і стіни не безмежні,
Палаци впадуть, колись такі величні!
Немає сносу? Ми і є той самий знос!
Наш гнів — це буря, що несе хаос!
Вони співають оди власному багатству,
Не помічаючи, що служать диявольству.
Їхні діти вчаться жити у розкоші,
Поки твої — рахують останні гроші.
Вони сміються, п'ючи дороге вино,
Але це скло розіб'ється все одно.
Бо є закон, що вищий за їхні закони,
І є народ, що скине їхні трони!

Чуєш, як б'ється серце мільйонів?
Це не раби, це легіони!
І кожна іскра в наших очах —
Це їхній персональний, одвічний страх.

Трон на кістках, корона із обману!
Вони ховають правду глибоко в кишеню!
Але час іде, і стіни не безмежні,
Палаци впадуть, колись такі величні!
Немає сносу? Ми і є той самий знос!
Наш гнів — це буря, що несе хаос!

Тік-так... Тік-так...
Час вичерпано...
Їхній час...