Відпущу в синє небо
Всі затаєні мрії,
Ну а потім, як пташка,
Полечу і сама…
Буду слухати ехо
У безмежній стихії
І дивитись, як хмарка
Проплива крадькома.
Буде шлях мій тернистим,
Тільки що мені терни?
Я нещастям і кривдам
Безпристрасно кивну.
Стану сяйвом барвистим,
Кольорами веселки,
Під віршовані ритми
Усміхнуся життю.
Обійму я душею
Світ небесної тверді,
У розкрилену пісню
Всі жадання вкладу,
Хай летять над Землею,
Зігріваючи безмір,
У надію всесвітню
Вносять ноту палку…
У яснім оксамиті
Залишу всі омани,
А щасливі моменти
Я зберу, як пилок.
Може, там у блакиті
Зрозумію я тайни
Існування і смерти,
Мерехтіння зірок…
Обiйму душею
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125112708702
Свидетельство о публикации №125112708702
Рецензии