Все ближче й ближче чарівний той час,
Коли дощі стають пухнастим снігом,
Незайманою ніжністю прикрас,
Що має здатність вигравати сріблом.
Можливо, дощ в ілюзіях життя
Хотів би залишитися собою,
Та тільки холод і вітрів виття
Частіш перемагають у двобою.
І ось уже не дощ, а білий пух
Вкриває землю теплою габою,
Приводить в захват феєричний рух,
Полонить непорочною жагою…
На зміну осені спішить зима,
Пора алмазів, дивних самоцвітів,
О, як же личить їй ця сивина,
А сяє як! Немовби від софітів!
Здається, сніг ще трохи й спалахне!
Душа пірнає в почуття мрійливо,
Вбирає в себе сяйво чарівне
І вже готова вірити у диво!
Вже спiшить зима
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125112708619
Свидетельство о публикации №125112708619
Рецензии