Малий Сасок

Мов собака покусав,
вибачте старого,
що поему написав
про Сашка малого.

Постарів Сашко маленький
не бере гармошки
пролягли сліди шпарин
на яєчках зморшки.

Виглядає з курника
кепський вигляд має
не танцює гопака
майже не співає.

Косить оком із гори,
схожий на потвору,
виглядає із нори
й не виходить з двору.

Хоч у кожного свій пік,
працював страшенно
він,як кожен чоловік
інколи - таємно.

Схильний був до дірочОк
зАвжди мав роботу,
як волів до жіночОк-
бігла слина з рота.

Інколи,мов космонавт,
надівав скафандри,
або навіть астронавт,
коли йшов у мандри.

Щоб жінок не турбували
хвороби жіночі,
мій Сасок допомагав
їм завжди охоче.

Радий був колись жінкам
він допомагати,
як дружина була хвора,
чи хотіла спати.

Не лінився працювати
по три зміни поспіль,
а тепер не підійняти
на гарматний постріл.

Притупилося бажання
жінок підпирати,
вередливим став Сасок,
часто хоче спати. 

Я рахую,що прожив
вік свій недаремно,
ним завждИ я дорожив
бо жінкам приємно.

Він як я пенсіонер
й хоч вже мляво дише,
ні,ні,ні,він ще не вмер
він вірші Вам пише.

грудень 2025
О.Чубенко-Карпусь