Життя не мед

Життя не мед

Життя людське зовсім не мед.
Віддаючи медовим смаком -
Солодке лиш в чужих очах,
В своїх - коротке і двояке,
Летить кудись, неначе птах,
Крізь помилки і крізь задачі,
Які поставлені для нас,
Яким ми раді і не раді.

Кожну хвилиночку, чи час,
Життя міняє свою віху,
Міняє  кольори для нас,
На заздрість людям, чи на втіху...
І придає тим кольорам
Наш настрій, віру в свій талант,
Предвзятість і життєвий фарс.
І так із віку і до віку.

Кажуть, життя - гіркий полин
Й неначе терен воно терпке.
І лиш посіяні квітки
В час безнадійний , небезпечний,
Зійдуть і будуть ще цвісти
Як нагорода дій і звершень,
Світлу надію даючи,
Що відгукнеться в кожнім серці.

Таке воно наше життя -
Різньосторіннє і єдине -
Малює красками картину
Нашого спільного буття
І добавляє щохвилини
Мазок  для здійснень майбуття,
Нагадуючи поколінням
Про наші страхи і сумління.

Людина, дивлячись назад,
Бажає  щось домалювати:
Більше добра, та мізер втрат,
Прагнень квітучих, та крилатих,
Де є в житті про кого дбати,
Де безнадійний гіркий час
Могли б своїм теплом здолати
І жити мирно, без прикрас.

Життя зовсім не мед солодкий,
Та й не полин і не терен.
Кожна людина жити хоче
І без сумління підбере
Життєву світлу непорочність,
Падіння, славу , одиночність,
За час прожитий і натхненний
За вік їй даний і миттєвий.
За мить відведену для нас.

04.11.2025
Нина Степанова