Листопад сміється:
знов ніченька-ненька
вдягне гуню чепурненьку,
м’які та теплі ноговиці
їй би в свічадо подивиться,
де пролітають кінокадри,
але ж вона зібралась в мандри…
така вже в неї нині вдача,
бо головне в Стожарах бачить,
пантрує пильно за минулим,
лише воно її розчулить…
різноманітне голосіння
в цю пору /сумніву/ осінню
так /раз від разу/ нам пророчить…
ніч опустила долу очі,
можливо сумувати годі,
пірнуть би нам в глибінь мелодій,
та ранкувати у кав’ярні
бо лестить ночі /певно/ марно,
хоч неймовірний її танець
знов копіює сіроманець*
їй до вподоби швидкість плину –
довірі /добре/ знають ціну…
*місяць
26.11.2025
можливо сумувати годi...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2025
Свидетельство о публикации №125112604867
Свидетельство о публикации №125112604867
Рецензии