Життя давно бiжить

Життя давно біжить, а не їде,
І стрімко пролітає, як лелека,
Господь, чому ж не кличемо Тебе,
Чому від Тебе так стоїм далеко?

Здається, зупинися хоч на мить
І спробуй озирнутися навколо,
Та наша совість солоденько спить,
Та ігнорує сенс і Боже слово.

Чому ж душа настільки ти пуста,
Чому глуха до голосу святині?
Забула ти обітниці Христа,
Лягла живою в люксовій могилі.

Не треба виправдовувать себе,
Навіщо знову якісно брехати?
Життя не вічне і воно пройде,
І все прийдеться нажите віддати.

Забути доведеться про комфорт,
Забути всіх: і близьких, і далеких,
І ти, і я підем на ешафот,
Без сили, без надії і безпеки.

Єдине, що залишиться - душа,
Не зможе душу навіть смерть здолати,
Та погубити зможе сатана,
У Бога вкрасти душу і забрати.

Безцінний скарб, дорожчий за усе,
Купить його не можна на базарі,
Все кане в Літу, згине і пройде,
Згниє навіки у зловонній ямі.

Та душу лиш розумний збереже,
Та не віддасть безумству і темряві!