Той жовтень нас любив... Пам ятi мого чоловiка
За плечі ніжно вітром обіймав.
І зорі падали у росяну траву
під ноги нам... Ти говорив "люблю".
Шептало листя щось собі вві сні.
Хотіло полетіти ввись, як журавлі.
У вирій, де немає там зими,
Де теплі води і немає там війни.
Та й ми не знали і подумать не могли,
Що через роки, через долі, через дні
Прийде до нас орда та супостатна
І буде убивати з вечора й до рання.
А ти пішов... Чи уві сні, чи наяву.
Пішов у ту далеку даль, у далину.
Куди не долетять ні крик, ні плач,
А лиш молитва...
А я живу... Живу. Сльозами вмита.
23.10.25.
(9 років, як відійшов у вічність)
Свидетельство о публикации №125112405741
Білим журавлем
Кружляє над тобою
Вночі і вдень.
Він тебе кохає,
Як рідну Матінку свою
І крилами махає,
Щоб не журилась ти.
Земля Йому пухом, а Вам щастя від осені і до весни, від літа до зими...
Доброго Вам вечора, солодкої ночі. З повагою, теплом, добром..,
Виктор Старик 27.09.2026 19:04 Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 27.09.2026 19:36 Заявить о нарушении
Щоб Ви і Я, щасливі були,
Виктор Старик 27.09.2026 20:18 Заявить о нарушении