П1сня А скрипка плаче - плаче в тишин1

Скрипка тихо розповідає те,
Чого словами  не розказати.
В голосі  її- спогади про все.
Те що  неможливо приховати.

Тоді весняний вітер нас гойдав
І скрипка далеко десь лунала.
ти так ніжно на мене споглядав
Твоє  тепло серцем відчувала.

Коли перша весна в серці живе-
Я ще не знала, що буде з роками
Та перша весна в серці не вмре-
А співає до тепер її тонами.

А скрипка плаче - плаче в тишині,
Де перша весна живе у мені.
найглибшої  торкається струни,
Її мелодія минуле  наше "Ми"

І хай між нами розтанули роки-
Я чую знову звук її струни
Коли  весну  ту згадую в Душі.
То  плаче скрипка тихо уночі

Чи памятаєш той подих весни?
Ти не забув? Я інколи згадаю-
Ти сідАв поруч - були тільки "Ми",
А серденько  шепоче:"памятаю".

Ти і я -   була різна опора,
Все мине - та залишиться ніжність .
Бо перша весна не вчора, не вчора-
А назавжди, як лебедина вірність.

А скрипка плаче - плаче в тишині,
Де перша весна живе у мені.
Найглибшої  торкається струни,
Її мелодія минуле  наше "Ми".

І хай між нами розтанули роки-
Я чую знову звук її струни.
Коли  весну  ту згадую в Душі.
То  плаче скрипка тихо уночі

Нехай та стежина давно заросла,
Та скрипка нагадує: все не пройшло.
Коли її голос торкає чола-
І знову весна -  немов було.