про сад земних насолод

Не здатна шия смакувати повторний дотик гільйотин,
і замість матових перлин голівка падає кудлата
всього один єдиний раз на перетружену поверхню,
раніш  вона дивилась зверху очима равлика на нас,
тепер всередину позірка. А діло важче за слова,
ось, і картина видова - сліпий козак і чорнобривка.

Як, любить музику печаль, і вдале воїнство на марші.
Тріумф замішано на фальші і на розлюдненні, нажаль.
Утім, яке до біса людство, коли обкурений жебрак
з Улусу Джучі, чи кіпчак, несе у світ своє паскудство.
Прозрій, прозрій, сліпий козаче. Жебрак полює на тебе,
на чисте небо голубе, а на любу твою найпаче.

Що є добро для гречкосія, то лиш затравка палії.
Лише в полоні холуї чекають чуда від месії.
Духовна їжа у меню: обід, вечеря і сніданок,
і хоровод самаритянок - десерт облуді-королю.
Порфіроносний їсть і гадить, і тут, як тут - дрібні вожді
готові бігать по нужді, як чорт накаже, хоч в лампади.