Йдемо в тумані. Нас все менше. Прірва
вже зовсім поруч. Наш нехитрий шлях
торується по вже підмерзлих вирвах
на суму по минулому полях.
Вчорашні друзі зраджують потрохи,
а ми йдемо. Між смертю і життям
нам кожна мить - це нації епоха,
в якій нема до миру вороття.
Та ми йдемо. Бо діти і онуки
нас проклянуть, якщо ми не дійдем
до того дня, в якому наші муки
Вкраїну перетворять на Едем.
Крапка чи кома
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125112306268
Свидетельство о публикации №125112306268
Рецензии