По здка у м сто

Я сьогодні в місто їхав
у міськім трамваї,
хоч людей і небагато-
вільних місць немає.

Ось з'явилось вільне місце,
є куди присісти
їхав я придбати сала ,
іхарчів у місті.

Біля мене у трамваї
гарна жінка треться,
дивиться на мене ніжно,
лагідно сміється.

Я її не посадив би
на свої коліна,
коли б знав,що жінка ця
є чиясь дружина.

Мабуть в жіночки цієї
є на "ТЕ" потреба,
коли мені на коліна
сіла,мов так треба.

Не мав наміру робити
нічого такого,
вона ж гузницею сіла
на Сашка малого.

Сіла дупою своєю
"його" так натерла,
я відчув,що ще не зовсім
Україна вмерла.

Не повторюй мені двічі
став "ВІН",мов поліно
господарство чоловіче,
досягло коліна.

"ВІН" проснувся від зусилля,
я  й забув про сало,
ледь не лопнули попруги,
пані каже:"Мало".

Бідолашна,так старалась,
аж намокла спина,
"Візьми каже його витри
об мою хустину".

Задоволення отримав
і отримав втіху,
недаремно я за салом
у трамваї їхав.

Подивився на вітрину,
на штани поглянув,
на холоші біла ляпка
схожа на сметану.

Про пригоду не скажу
я дружині Люді,
тільки дуже Вас прошУ
нехай в тайні буде.

Ось до чого призвести
можуть гарні вчинки,
як посадиш на коліна
незнайому жінку.

грудень 2025
О.Чубенко-Карпусь.