Маршрут

Нам дванадцятий рік – як хлюпнула війна через вінця.
Уявляю із заздрістю – як хрумкає кролик траву.
Знов лягаю голодною. Ну нічого, вже завтра наїмся!
Я що-небудь придумаю. Як до завтра того доживу.
Я стара і слабка. Ледве-ледве витягую ринги.
Тільки б висмикнуть душу – із диявола хмурих лабет.
І «у мене є мрія». Як у Мартіна Лютера Кінга:
Всіх зробити щасливими. А найперше, звичайно, себе.
Щоб Господь (а чи диво) нас видрав із цього болота.
Щоб бабусечка вийшла – і стряхнулась в осінній красі.
Щоб скінчилась війна. Щоб останній заткнувсь безпілотник!
Бо немає вже нервів. На порох розтріпані всі!
Знаю, «ВАМ ТІЛЬКИ Б САЛО!» -- скільки раз оце чула? Багато!
Хоч не я в тому винна – що гинуть батьки і сини.
Я не проти шматочка. Бо ваші «продукти» й «зарплата» --
Швидше витягнеш ноги, ніж дотягнеш до смерті війни.
Я не хочу про неї. Бо вона противніша нудоти.
Бо такі вже «щасливі» на старості тягнуться дні.
Бо так легко голодній старій докоряти:  -- Ну що ти?
Ми вам всім помагаєм! – (Та тільки чомусь не мені).
Щоб пустий не стояв, як авгур, не мовчав холодильник.
І не хмурився – ніби кінецьсвіття пророчать птахи.
Щоб бабусі поспать – а не ставить на ранок будильник
І не слухать в мовчанні глумливеньке ваше «хи-хи».
То за ласий шматок багачі завелись  ідіоти --
А у бідних холопів  чуби-оселедці тріщать.
Щось пішло негаразд. І ніяк не завершать «роботу»,
І не кинуть стареньким кінцевих належних їм щасть!
Від донецької «вати» -- привіт вам, поети і сноби!
"Співчутливі" і "добрі" – наче "відгуки" ваші отут.
Ну нащо ж так "багато"? Вже від букв закривається обрій!
Тож нехай ця картинка байдужим покаже маршрут!

Видно -- как вы нас "любите", как "сочувствуете" нам -- сидящим двенадцатый год  в обстрелах! Сколько пишу, знаю уже ники своих читателей наизусть -- а от вас ни единого отзыва! Кроме Наташи, Олега, Люды и еще нескольких случайных посетителей. Зачем тогда вообще приходить на мою страничку? Бывает, такая мура -- а оставляете десятки, сотни "рецензий" -- а здесь боитесь даже словом поддержать? Ведь рецензия, отзыв -- это отклик читателя на боль автора, благодарность ему за то, что делится с вами своим самым сокровенным. Получается -- и здесь я работаю для вас, господа благополучные читатели -- совершенно бесплатно? (Для желающих возразить: мол, сама пиши побольше! -- не единожды мой отзыв оставался без ответа или удалялся вообще -- вместо сказать спасибо, они ведь все положительные!) Вроде как мы для вас -- тоже "низшая раса", "недо-" и "вата" -- как для киевских высокоинтеллектуальных задавак. Может, не стоит и заходить на страничку -- коль автор так неугоден?

Иллюстрация из Интернета, спасибо автору. Как вы со мной -- так и я с вами!

         23.11.2025