Я не вірила в силу зірок,
У наперед написаний шлях.
Та ти з’явився — і кожен мій крок
Тепер відлунює в твоїх очах.
Я ховалась від мрій і від снів,
Не торкалась магічних прикмет.
Та твій погляд без зайвих слів
Привідкрив мені справжній секрет.
Я тікала від власних бажань,
Від невпевних й крихких надій,
Та торкнувшись колись твоїх ран,
Я побачила світ серед мрій.
І тепер серед тіні й тривог
Я спокійно ступаю вперед —
Бо веде крізь безмежжя доріг
Твій незримий, близький силует.
Я не знала, що тиша жива,
Що вона говорить без слів,
Та коли ти торкнувся крила —
Я почула подих віків…
Я зберу всі тривоги й жалі,
Переплавлю їх в ніжний вогонь —
Щоб світилися в ночі палкі
Дві історії, серед безсонь...
І якщо мене зрадить цей час,
Розіб’є на уламки дні —
Я повірю в останнє у нас:
Світ створив тебе саме мені.
Доля
© Copyright: Елена Белозуб, 2025
Свидетельство о публикации №125112301043
Свидетельство о публикации №125112301043
Рецензии