Люблю дивитись, як летить листва
І золотом приваблює на травах.
І небо крізь оголене гілля
Здається світлим у сталевих барвах.
Милує очі листя в калюжках,
Пливе, немов кораблик в синім морі,
Меланхолійно трохи в почуттях,
Щось сокровенне бачиться в узорі…
І вітер не дрімає… Як двірник,
Старанно підмітає тротуари,
Кожухом жовтим вже накрив квітник,
Спішить прибрати площі і бульвари.
Бентежна думка зріє в голові
Про плин життя і безпощадні зморшки,
Знаходить в серці точки больові,
Пробуджує сентиментальні нотки…
Меланхолiйно
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125112208355
Свидетельство о публикации №125112208355
Рецензии