Так хочу спокою й домашнього тепла!
Мені здається, що минула вічність -
Щасливих митєй річка утекла
І сонця догоріла товста свічка.
Суботній день - серед осінніх хмар,
Яскравість фарб порохи та зблідає -
Все склала осінь щедро на вівтар,
А більшого, нажаль, вже і не має.
То дощ, то перший сніг, то холоди -
Зима підступно заглядає в очі,
Знов душу рве передчуття біди
У темні, безпорадні, хмурі ночі.
Так треба світла, звісточок добра,
Новин якихось, що несуть надію!
Дощ ллє і ллє, неначе із відра.
Примружу очі й загадаю мрію...
Так хочу покоя...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125112207224
Свидетельство о публикации №125112207224
Рецензии