Бережи там Михайлика душу

В День синів, знов звернуся до  Бога –
Бережи там Михайлика душу!
В серці матері вічна тривога...
Заповітів своїх не порушу!

Щиро дякую, Всесвіт безмежний
Та приймаю усе, що дарує!
Всю любов і усе, що бентежить
Все вкладаю в рядочки, віршую!

І коли з олівцем  та з альбомом –
Намагаюся вчитися вірно
Малювати обличчя... Знайомі
Бачуть іноді вже щось манірне.

Вік живи – вік навчайся старанно –
Мій девіз. По життю з ним цікаво.
І хоч сонячно в серці, хоч хмарно...
Сонний дощ? Треба випити кави.

І творити, творити, творити!
Не важливо, що ти вже дорослий,
А навчитись радіти, як діти
Треба серцем! Здається – все просто...

Та не просто... втрачаєм чимало...
Рідних...Рушаться пріорітети...
Щось по-іншому начебто стало...
Все одно вчусь, малюю портрети...

Не забула обіцянки сину –
Все що йде з-під руки, викладаю,
Хай до сьомого неба все лине,
Хай летить все до самого раю!

Щоб побачив Михайлик роботи:
Всі малюнки, пісні і всі вірші...
Набуваю потрішечки вміння.
Вони різні: то кращі, то гірші...

Серцем дякую Всесвіту щиро!
Славлю Бога душею з любов'ю!
І прошу в них навколішках: Миру!
Всім на світі! Добра та здоров'я!


Бережи там Михайлика душу! –
В День синів, знов звертаюсь до Бога.
Як він там? Всеж тривожитись мушу...
Лиш молитви – моя допомога...

22. 11. 2025 р.