П1сня. П1вв1ку мовчання

Скажи, як серце , коли згадаєш.
Бо юність нашу наказ зломив?
Піввіку промайнуло - знаєш,
А я виню себе, що  відпустив.

Наївно,  дав  тобі   волю
І не збагнув,  - яка ціна.
Скажи,  - завдАв  тобі болю
І сльози- це моя вина?

Прости мені, що я не зміг ,
 І дав забрати  наше  -  "Ми".
Прости мені, що  не зберіг,
І переписав всі сни. .

Там не ти, - мій оберіг
Там пустота,  - де  були "Ми".
Там не ти, - мій оберіг
Там пустота,  - де  були "Ми".
.
Згадую шкільне прощання,
Де навіть не сказав я слів.
Скажи,  за роки  мовчання,
Чи загоїлись  рани -  біль?

Давно було,  -памятАю:
Твою радість,  - і ту весну.
Я  й сам не розумію
Не  сказав "Тебе знайду".

Прости мені, що я не зміг ,
 І дав забрати  наше  -  "Ми".
Прости мені, що  не зберіг,
І переписав всі сни. .

Там не ти, - мій оберіг
Там пустота,  - де  були "Ми".
Там не ти, - мій оберіг
Там пустота,  - де  були "Ми".

Скажи, згадуєш хоч інколи мене?
Бо я щодня,  - і навіть уві сні.
І, може час уже давно зітЕр усе,
Та не стирає те, що була ти мені.