Я вірші пишу без паперу і ручки,
Чи думала я, що так буде колись?
Не треба шукати ні пера, ні гумки,
Бери телефон і пиши, не барись…
Чи вдома сиджу, чи гуляю по стежці,
Чи сонячно й тепло, чи, може, дощить,
Паперу не треба, пишу прямо в серці
Про все, що турбує, про те, що болить.
Пишу про природу, про суще і вічне,
Про щастя і горе, про радість і сум.
Звучить у мені джерело мелодійне,
У ньому – відлуння жадань і розду;м*.
Сумне і трагічне, спокійне і світле
Вміщають усе невгомонні рядки.
Слова, закарбовані в серці, не витреш,
Вони залишаються там назавжди.
*Роздума – те саме, що роздум.
Написане в серцi
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125112000325
Свидетельство о публикации №125112000325
Рецензии