Млосна меланхолія – в повітрі,
Ноти розставання – у гаю,
Барви помарнілі у палітрі
Падають смиренно та траву…
Вносить замішання день короткий,
Пізня осінь дихає дощем.
Вітер полохливий і невтомний
Свистом навіває тужний щем.
Дощ змиває всі яскраві фарби,
Збуджує бездумно чуйний нерв.
Креслить перекошені уламки
Графіка оголених дерев.
Листя потемніле, ніби жертву,
Струшує борей без хвилювань…
Осінь обмірковує перерву,
Сповнену сміливих сподівань…
Осiнь обмiрковуe перерву
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125112000285
Свидетельство о публикации №125112000285
Рецензии