Ох, як сміялись ми під жарти Арлекіна,
а скільки сліз його втекло у вирву мрій?
Тепер нам байдуже, що серця серцевина
його стучала з нашим пульсом врізнобій.
Мить сприйняття тече, мов океан, безмежно,
і тисячі зірок у самоті блищать.
Нехай життя мерщій промчалось на манежі,
іще парить його незаймана душа.
Ах, сколько раз смеялись мы под шутки Арлекина?
А сколько слёз его пролилось за мечтой?
Какое дело нам теперь, что сердца сердцевина
его стучала с пульсом нашим вразнобой.
Пусть миг приятия совсем, как океан, безбрежен,
и сотни глаз вокруг мелькают, мельтеша.
Пусть говорят, что рысью жизнь промчалась на манеже,
но все парит под куполом его душа.
про Арлекина
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125111905928
Свидетельство о публикации №125111905928
Рецензии