Я йшов по дороз життя

Я по великій звивистій дорозі,
Лиш ледве йшов, в бруду майже тонув...
Ось на крутому повороті, враз під ноги,
Не знаю хто, мотузку натянув!

Я зачепився! Впав! Я заглянув,
Як з висоти, спускаються з небес!
Але мені хтось, свою руку простягнув!
І хоч я падав, знову я воскрес!

Схватив її, з усіх що було сил!
Злетів наверх, із чорної пітьми!
Хоч допомогу зовсім не просив,
Але на неї, не сказав і ні!

На твердий грунт, ступив своєй ногою,
Пропав весь бруд, відмися я водою!
Хоч я не знаю, хто Спаситель мій,
Та знову я готовий, йти на бій!

Тепер я знаю його вміст,
Він значно кращий ночі пустоти.
І знову виникає, знову - міст!
Коли через болото, треба йти!

Постійно зустрічаю я людей,
Готові, зіпсувати все мені.
І що би, не заляпати лице,
Я завжди, слідую меті!

Тепер я знаю, хто Спаситель мій!
Прийде пора, він зявиться тобі,
Коли? Ти знаєш! Бачив у ві сні.
Його впізнаєш! Бачив у собі!

Тепер ти знаєш, хто Спаситель твій.
Коли? Ти знаєш! Бачив у ві сні...


Автор вірша: Музиченко Юрій.
Оригінальна назва "Извилистая дорога"
10.04.1982.  м.Київ.

Переклад: Хоменко Володимир.
18.11.2025   м.Київ.