Каміння воліє промінням.
А трави схиляють галяви.
Так туго й смутно, сумлінно
В чернетку шукати забави.
Не спішно ім'я пише вільно,
В просторі нічної сторожі.
Ступає по сходах так щільно,
Той вітер, що дме ворожою.
І сильно він править, невпинно,
За двором , кружляючим шляхом.
Вгамовує зорі ладіно,
Сміється, жартує зі смерком.
Пулює за листям, малює.
У танці в гнедій сіроманці.
Той вітер щовечер жонглює,
Збирає дощі і каганці.
Не думай, мені не до співу,
Мій вітер , вертлявий та ремний.
Шукає двірник в нічь поживу,
На зорях змітає нікчемно.
В тер
© Copyright: Надежда Устинова, 2025
Свидетельство о публикации №125111805909
Свидетельство о публикации №125111805909
Рецензии