Осінні дні ідуть на спокій…
Похмурі й сонні вечори…
Уже в зимовий передпокій
Сльота ховає кольори.
В останніх сонячних поривах
З холодним вітром заодно
Стирає мряка рештки дива,
Руйнує барвне полотно.
Немов на мокрому подолі,
Завмерло листя на траві,
Свічками маряться тополі,
Що притухають у пітьмі.
Стікає росами сумними
Печаль осіння по корі,
Сльозами падають гіркими
Краплини, сіючи жалі…
Цариця осінь вже поволі
Іде… Хода її слаба.
Висять шматками шати змоклі,
Тремтить знесилена краса…
Осiннi днi iдуть на спокiй
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125111804490
Свидетельство о публикации №125111804490
Рецензии