И будут люди

і будуть люди

…А раніше там була
церква,
куполи, хрести, луна
дзвонів,
та прийшли мерзотник і
стерво,
напустили вороння
дронів.

А раніше там були
квіти,
палісади і в садах
вишні,
а тепер гуляє лиш
вітер,
вгору тягнуться руїн
клішні.

Дитсадок там був колись,
школа,
стадіон, лікарня, клуб
гарний,
а тепер лише щури
кволі
шарудять по смітниках
марно.

Був базар, купуй що хоч –
гуску,
курку, яйка, кріп, часник,
сало,
а тепер лиш вирва і
пустка,
бо стотонна бомба там
впала.

В небі пікся золотий
коржик,
округи — гаї, ріка
скраю,
нині — спалених дерев
корчі,
каржани і сови ніч
крають.

Кладовище кладовищ,
цвинтар,
потойбічний там тепер
вимір,
порожнеча, чорнота,
вир там,
цілий Всесвіт там тепер
вимер.

Та цієї пустоти
міра —
відомщення, що живе
всюди,
в тім краю у вищий суд
віра
попирає смерть і зло
люте.

Прийде час, звитяжний спів
гряне
і настане попри всі
втрати
в місті тому торжество
ждане
і на вулиці отій
свято,

де зворотній шлях у Храм
божий,
спить світанок на крайку
чуда
й в;ршить Вишній, до зірок вхожий:
«Буде день і будуть тут
люди».