Зустрітись привід - чийсь відхід у небуття,
Уже ми дожили до цього віку -
І мертвому говорим чоловіку
Слова, що не сказали за життя.
Сплелося все, як нитки для шиття,
Покірності слова звучать без ліку,
Що більше не почуємо ми крику,
Бо звідти ж не буває вороття.
Життя таке: у всіх своїх турботи,
Мета одна - дожити до суботи.
І дай всім Бог тримати далі стрій.
Але туман чекає непроглядний,
Де Хронос запитає всіх, нещадний:
"Де ж ви були, коли він був живий?"
Ос нн й медальйон
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2025
Свидетельство о публикации №125111605267
Свидетельство о публикации №125111605267
Рецензии