До моря всі мої ведуть дороги.
Мабуть магніт воно, а не глибокі води.
Бо в мене, ніби із заліза, ноги,
Весь час несуть мене до нього.
Товариш вічний в моря є —
Це вітер, що сили завжди дме,
На берег сильні хвилі викидає
Та в білу піну, наче безе, збиває.
А сонце ярке літом і зимою
Промінцями у дзеркалі морському
Виблискує діамантовою красою.
Кому ж завдячувати диву цьому?
Кого хвалити мушу день і ніч
За сильну велич в морі цім,
За пречудових в ньому творив,
За насолоду дотиків води до моїх ніг?
Море
© Copyright: Алёна Сула, 2025
Свидетельство о публикации №125111506693
Свидетельство о публикации №125111506693
Рецензии