Граки в небi високо кружляли

Граки в небі високо кружляли,
Мабуть в полі їстоньки шукали.
Не знайшли навіть зернини
Та полетіли шугай-шугай до нині.

Небо простяглося малинове таке,
Як намальоване, але живе.
Птахи на ньому — чорна зграя,
Мов візерунком хустина вкрита тая.

У полі борозни чорні побиті —
До сівби готові, бо добре ситі.
Кинув погляд мрійник-господАр,
Уявляє колосистий Божий дар.

Вийшов рано в ранці він у поле,
Щоб завзято сіяти насіння добре.
Тай не дав руці своїй спочити,
Бо господар той дарував надію жити.

Ніченькою темною ворог же прокрався,
Шкоди господарю завдать намагався —
Посіяв поміж пшениці бур;яну гидкого.
Господар наш добре знав, рука то була Злого.

До жнив залишив він пшеницю та бур;ян,
Бо не хтів, бодай зернятко втратив урожай.
Ви бачите, як час спливає швидко,
До жнив вже зовсім стає близько.

В «останні дні» бур;ян розрісся явно,
Зібрати та спалити його вправно! —
Господар дасть женцям вказівки, —
Пшеницю ж — у комору, аж до ранкової зірки.

Христос цей приклад нам подав,
Щоб кожен з нас своє майбутнє знав.
Матвій у Євангелії записав аби повчались
Та з бур;янами, що від Диявола, ми не вітались.

Потім, відпустивши натовпи, він зайшов у дім. До нього прийшли учні та сказали: «Поясни нам приклад про бур’яни на полі».
Тож Ісус промовив: «Сіяч, який посіяв добре насіння,— це Син людський, поле — це світ, добре насіння — сини Царства,
бур’яни — сини Злого, а ворог, який їх посіяв,— це Диявол. Жнива — це закінчення віку, а женці — ангели. Тому, подібно як
збирають бур’яни і спалюють у вогні, так буде і під час закінчення віку: Син людський пошле своїх ангелів, і ті позбирають у
його Царстві всіх, хто є каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконня, та повкидають їх до вогняної печі, де вони будуть
плакати і скреготати зубами. А праведні у той час сяятимуть, як сонце, в Царстві свого Батька. Хто має вуха, нехай слухає»
(Матвія 13: 36-43).