Я знов стояв в березовім гаю
вдивляючись в осіннє темне небо
мов наречену суджену свою,
березу пригортаючи до себе.
Хоч в мене на висках вже сивина
та дивною здавалася картина,
на нас двох поглядала бузина,
й незвичний інтерес був у калини.
В гаЮ осінній вітер гоготів,
я ж обіймав берези лико біле
і лагідні слова їй шепотів
вдивляючись в осіннє листя пріле.
Коли стояв в березовім борУ,
то теж помітив,що їй не байдужий
руками ніжно гладив їй корУ,
її зігрів - вона замерзла дуже.
ЛишИлося додому три верстИ,
та все стояв в діброві на узгір'ї
не міг від гаЮ погляд відвестИ
і від краси,що є у Білозір'ї.
Із пагонів верби гірку сльозу
береза губить на понурі плечі,
я брів через болото і лозу,
щоб встигнути в село своє під вечір.
листопад 2025
О.Чубенко-Карпусь
В березов м гаю
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125111505597
Свидетельство о публикации №125111505597
Рецензии