Не можна спалити
Ми бережем усе своє життя.
У пам’яті несем волошки в житі,
І радощі свої, і відчуття.
Наш розум зупинити сон не здатен,
Не забуває він вчорашній день,
Несе уява над зеленим гаєм,
У рідний край без компасів веде.
Пригадуємо все і мовчазливо
Розмотуєм минулого спіраль.
Без спогадів прожити неможливо,
Хоча у них є смуток і печаль.
Ну як забути всі життєві миті?
Перейдене не вимиють дощі!
Не можна пережите, наче листя,
Спалити в листопадовім вогні!..
Свидетельство о публикации №125111409255