Світанок
Він – перший погляд, чистий, мов молитва,
На недоторкане ще шумом поле.
Музика тихо грає гаму світла,
Коли із тьми виходить нова доля.
Туман – старий жупан – ніч кида з плечей,
І тихо тане під промінням мідним.
І сонце – серце, світ для твоїх очей –
Розпалює думки вогнем незмінним.
Роса – намисто, що забула осінь,
На травах, що очі відкрили зі сну.
А вітер – коник, він біжить у просінь,
Надію щоденно несе на весну.
Світанок – коваль, кує підкови дня,
І звуки села – мов перші молотки.
І небо чисте – то ясна путь моя,
Що веде в спокій від дотику руки.
Олена Гешко
Свiтанок
© Copyright: Елена Гешко, 2025
Свидетельство о публикации №125111408396
Свидетельство о публикации №125111408396
Рецензии