Закінчена перерва болю,
Бо знов сирена уночІ.
Десь вітер носить чистим полем,.
Десь птаха збуджена кричить,
Десь мати прагне заспокоїть
Своє налякане дитя...
Війна, війна! Що з нами коїш?
З'їдаєш наше майбуття?
Так мало часу нам на радість,
На виконання добрих мрій
І золота осіння благість
Затерпла у душі моїй -
Там тільки місце для тривоги
І гірких про життя думок,
І листя жовте близ порогу,
Дощу осіннього струмок,
І ті шляхи, що нам лишилось
За Долі примхою пройти,
І нескінчена Божа милість
Й надій омріяні світи...
Закончен боли перерыв...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125111400617
Свидетельство о публикации №125111400617
Рецензии