Є два способи жити на грішній землі.
Завдяки – або всупереч. З другим простіше.
Безліч стимулів тут: за минулим жалі,
Невиправність невірно неприйнятих рішень.
І життя, де людина людині – якби ж
Вовк банальний, а радше шакал чи гієна.
І лани, де якби ж то будяк і спориш -
Ні, кістки тих, кого зжерла бійня шалена.
Перехрестя із написом «Вправо не йди –
Якщо вийдеш живим звідти - босим і голим.
Та й наліво не краще – колючі дроти
Заведуть у нікуди перекотиполем».
І людва… сенс життя в неї - ближнім своїм
Заподіяти шкоди. «Не користі раді» -
Просто так, що паскудніше: «Сам я не з'їм,
Не вкушу - то спаскуджу, потішу злораддя».
І луна зомбоящика – гірша, ніж чорт:
Не спасуть ані ладан, ні першії півні.
І юрба, руйнівніша за тисячу орд,
Адже ладна Едем убачати в катівні
І молитися казна-якій чортівні,
Бо в ній бачить свої ж дещо збільшені вади.
Жити всупереч можна – а чом би і ні?
Але все ж тут вірніше слівце «існувати».
Через силу, з відразою. Тижні, роки.
Не червоні, а чорні всі пам'ятні дати.
Коленкор зовсім інший, коли завдяки.
Жити в спосіб такий повноцінно я здатен.
Тут коротший перелік – що впишеш сюди?
Небагато… але аж до неба підносить.
Це любов. Це мистецтво. Поезія. Ти.
І для щастя мені особисто задосить.
Два способи жити
© Copyright: Илахим, 2025
Свидетельство о публикации №125111405364
Свидетельство о публикации №125111405364
Рецензии
Читаю твої вірші і насолоджуюсь, дякую за приємні емоції. А вірш просто дивовижний.
Обіймаю.
Савенко Ольга 14.11.2025 22:43 • Заявить о нарушении
Обіймаю.
Савенко Ольга 14.11.2025 22:43 • Заявить о нарушении
Дякую,дорогенька, гречно!
Радий, якщо щось ще вдається)
Бо,якщо продовжити думку з попередньої відповіді... Це ж і творчих людей стосується. Мовчу вже про те, що надто часто пишемо (і сам грішний). Тоді як (див. мій даєрі) Вергілій та Горацій у середньому творили близько 3 рядків на день. Логічно, що вони творили на століття, а не одноденне щось, як 99,9% тут. Ну ми хоч не претендуємо, а є ж такі - ладні за графомань свою пам'ятники та місце в шкільній програмі вимагати, а якщоще й десь у "Вісник Мухосранська" ткнули своє ганьбище чи виграли конкурс ЛІТО "Під пивасик" у кількох подібних собі - ховайся, вже і Нобелівки геніям замало!
Так є ще й Гуськов тощо. В молодості чимось розродився - і вже таку маячню несе тепер) Смішно й соромно От уже не дай Бог уподібнитися)
Згадую великого оратора Доміція Афра, консула 39 р.
"Я примечал сам, как Домиций Афр, один из превосходнейших и мне известных ораторов, придя в глубокую старость, каждодневно терял к себе уважение... так что когда он говорил - он, который некогда был первым украшением ораторской кафедры! - тогда иные смеялись (на что смотреть было досадно), а другие от стыда краснели; сей случай говорит, что он желает пасть лучше, чем перестать" (Квинтилиан, 12.11.3)
Але Доміцій хоч від старості деградував (хоч і це не повинно заважати адекватній самооцінці). А скільки тут строчать маячню від бажання бути в моді - то пишуть, хоча реально сказати вже не мають чого; пардон, мучать жо ... І інші причини бувають.
То дай Боже мені мудрості - не лише на мудрі рядки та дивовижні, а на не менш важливе: замовкнути, коли вже не зможу на пристойному рівні. Це непросто - здебільшого люди думають, що зі мною такого статися не може, я завжди писатиму краще й краще, а воно ж ой не все так просто)
Сподіваюся, доля Афра мене омине)
Илахим 15.11.2025 00:14 Заявить о нарушении
Радий, якщо щось ще вдається)
Бо,якщо продовжити думку з попередньої відповіді... Це ж і творчих людей стосується. Мовчу вже про те, що надто часто пишемо (і сам грішний). Тоді як (див. мій даєрі) Вергілій та Горацій у середньому творили близько 3 рядків на день. Логічно, що вони творили на століття, а не одноденне щось, як 99,9% тут. Ну ми хоч не претендуємо, а є ж такі - ладні за графомань свою пам'ятники та місце в шкільній програмі вимагати, а якщоще й десь у "Вісник Мухосранська" ткнули своє ганьбище чи виграли конкурс ЛІТО "Під пивасик" у кількох подібних собі - ховайся, вже і Нобелівки геніям замало!
Так є ще й Гуськов тощо. В молодості чимось розродився - і вже таку маячню несе тепер) Смішно й соромно От уже не дай Бог уподібнитися)
Згадую великого оратора Доміція Афра, консула 39 р.
"Я примечал сам, как Домиций Афр, один из превосходнейших и мне известных ораторов, придя в глубокую старость, каждодневно терял к себе уважение... так что когда он говорил - он, который некогда был первым украшением ораторской кафедры! - тогда иные смеялись (на что смотреть было досадно), а другие от стыда краснели; сей случай говорит, что он желает пасть лучше, чем перестать" (Квинтилиан, 12.11.3)
Але Доміцій хоч від старості деградував (хоч і це не повинно заважати адекватній самооцінці). А скільки тут строчать маячню від бажання бути в моді - то пишуть, хоча реально сказати вже не мають чого; пардон, мучать жо ... І інші причини бувають.
То дай Боже мені мудрості - не лише на мудрі рядки та дивовижні, а на не менш важливе: замовкнути, коли вже не зможу на пристойному рівні. Це непросто - здебільшого люди думають, що зі мною такого статися не може, я завжди писатиму краще й краще, а воно ж ой не все так просто)
Сподіваюся, доля Афра мене омине)
Илахим 15.11.2025 00:14 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.