Сумує осінь за вікном.
Напнувши хустку листопаду,
Вона ще бродить мов фантом
По геть голісінькому саду.
Час сірим небом зазира́
У затишні, людські домівки.
І барабанить в покриття,
Відмивши начисто дахівки.
Бува, надується як сич
І бризкає врозтіч дощами.
Не дивлячись чи день, чи ніч
Кружляє з рвучкими вітрами.
Така вже осінь, втім прийшла
Така, і з того ніц не вдієш.
Можливо саме отака
Потрібна нам усім для мрії.
Можливо саме отака...
© Copyright: Любовь Переверзева 3, 2025
Свидетельство о публикации №125111400504
Свидетельство о публикации №125111400504
Рецензии