Нам здавалось нескінченним буде літо,
Буде молодість буяти і радіти,
Не далекими уже й зірки здавались,
Ми дружили, мріяли,.. кохались.
Відлетіли назавжди роки і друзі,
За світи пішли - Всесвіт наш звузив,
І не вийде до часів тих торкнутись,
Що ж так хочеться назад повернутись.
Уже осінь, друже мій, пізня осінь,
Ключ останніх журавлів отголосив.
Облітає із дерев жовте листя,
Уже осінь, друже мій, зима близько.
Вже вітри холодні з півночі подули,
Чорні хмари дощові жалісно сплакнули,
І у серці ніби щось закаменіло,
Літо скінчилось, нас осінь, друже, стріла.
Безкінечним нам раніш життя здавалось,
Що ж за ці прожиті роки з нами сталось?
Підтоптали нас роки, зістарили лиця,
На давнішніх фото ніби і не ми це.
Уже осінь, друже мій, пізня осінь,
Ключ останніх журавлів отголосив.
Облітає із дерев жовте листя,
Уже осінь, друже мій, зима близько.
2025
Другу
© Copyright: Виктор Прикипелов, 2025
Свидетельство о публикации №125111305119
Свидетельство о публикации №125111305119
Рецензии