Нам здавалось нескінченним буде літо,
Буде молодість буяти і радіти,
Не далекими уже й зірки здавались,
Ми дружили, мріяли,.. кохались.
Відлетіли назавжди роки і друзі,
За світи пішли - Всесвіт наш звузив,
І не вийде до часів тих торкнутись,
Що ж так хочеться назад повернутись.
Уже осінь, друже мій, пізня осінь,
Ключ останніх журавлів отголосив.
Облітає із дерев жовте листя,
Уже осінь, друже мій, зима близько.
Вже вітри холодні з півночі подули,
Чорні хмари дощові жалісно сплакнули,
І у серці ніби щось закаменіло,
Літо скінчилось, нас осінь, друже, стріла.
Безкінечним нам раніш життя здавалось,
Що ж за ці прожиті роки з нами сталось?
Підтоптали нас роки, зістарили лиця,
На давнішніх фото ніби і не ми це.
Уже осінь, друже мій, пізня осінь,
Ключ останніх журавлів отголосив.
Облітає із дерев жовте листя,
Уже осінь, друже мій, зима близько.
2025
Другу
© Copyright: Виктор Прикипелов, 2025
Свидетельство о публикации №125111305119
Свидетельство о публикации №125111305119
Рецензии
Эх, до чего искренно, жизненно...
Но грустить-то над этим не хочется,
Потому, что вернулись мы (письменно)
В пору ту, где сбывались пророчества!
Лето там не пугало нас грозами,
Нас капелью встречала вена.
Мы в грязище по-осени ползали,
Но ведь ползала так вся страна!
Мы зимою валялись в сугробищах!
Мы катались в ботинках по льду...
Нам письмо обещал лист лавровый во щах,
И не ждали тогда мы... беду...(((
Ковалева Елена 09.02.2026 15:06 • Заявить о нарушении
Но грустить-то над этим не хочется,
Потому, что вернулись мы (письменно)
В пору ту, где сбывались пророчества!
Лето там не пугало нас грозами,
Нас капелью встречала вена.
Мы в грязище по-осени ползали,
Но ведь ползала так вся страна!
Мы зимою валялись в сугробищах!
Мы катались в ботинках по льду...
Нам письмо обещал лист лавровый во щах,
И не ждали тогда мы... беду...(((
Ковалева Елена 09.02.2026 15:06 • Заявить о нарушении
Спасибо за экс-т. Беда творится вот какой уже год.
Виктор Прикипелов 11.02.2026 14:40 Заявить о нарушении
Виктор Прикипелов 11.02.2026 14:40 Заявить о нарушении