Коханий вiрше мiй, або Змiна
Зростаєш ти, дитинко, попри все.
І хай натхнення ще мене несе,
та ти вже мій, коханий, ти вже є.
Напам'ять прочитаю вірш чужий,
і в ньому є красивих рис чимало,
і є таке, що душу розхитало,
хоч не з моєї вийшов вірш душі.
Та ти, коханий вірше, — саме мій.
І, від чужого твору на відміну,
ти з кожним словом є — на краще зміна
навік в душі нескореній моїй...
Свидетельство о публикации №125111304694
