102

Maintenant, la douleur est calme.
Mais il y a six mois, elle brulait comme le feu.
Je ne dormais presque pas, et je pensais que ca ne finirait jamais.
Aujourdhui, je vais mieux, meme si parfois, elle revient un peu.

On ne parle presque plus des exploits et des victoires.
Dans les circonstances actuelles, il est difficile dy penser.
La table est couverte de taches inachevees.
Le temps semble suffisant, mais il en manque toujours un peu.

Les freres et les amis meurent a la guerre.
Ce qui etait commence s interrompt brutalement en chemin.
La douleur est si forte que les jambes flechissent,
Elle empeche de dormir la nuit et de se lever le matin.

Je sais que cette douleur ne passera jamais.
Si seulement je savais comment vivre sans la remarquer.

Зараз біль спокійна.
Але шість місяців тому вона палила, як вогонь.
Я майже не спав і думав, що це ніколи не закінчиться.
Сьогодні мені краще, хоча іноді вона трохи повертається.

Про подвиги і перемоги майже не згадується
На тлі сьогодешніх обставин про таке думати й годі
Стіл завалений невиконаними завданнями
Часу ніби є але завжди трішки не вистачає

Брати та друзі гинуть на війні
Почате так тяжко вривається на півдороги
Біль такий сильний що підкошуються ноги
Не дає в ночі спати, а вранці встати

Знаю що біль ніколи не пройде
Знати б тільки як навчитись жити так щоб його не помічати