роки, як птахи вiдлiтають
ти кожну мить
звичайно добре пам'ятаєш
небес блакить
несе тебе, неначе човен,
в мiжзiр’я дум
не забувається нiчого
то й тане сум,
бо ту печаль прополоскало
одно на всiх,
хоч дощове але ласкаве
осіннє плетиво дорiг…
воно тебе iзнов розчулить
без вороття,
бо нагадає про минуле
твоє життя…
а вiтер дме в твої вiтрила
той дух вiдчуй,
тебе вiтаю сестро мила,
настрiч лечу…
несу тобi в долонях вдачу
на твiй порiг
i, як горить той вогник бачу
на тлi дорiг,
бо шлях життя такий широкий
твоя ж хода
карбує чiтко новi кроки,
бо молода…
12.11.2025
вiтаю
© Copyright: Людмила Аристархова, 2025
Свидетельство о публикации №125111206571
Свидетельство о публикации №125111206571
Рецензии