Які ж у листопаду довгі вечори.
Час наче став між днем і ніччю.
Годинник водить стрілки вниз і до гори,
Виконуючи роль одвічну.
У світлі ліхтарів спить мряка за вікном,
Не знаючи кому стелитись.
Бо так не людно серед мороку кругом.
Нема охочих тут бродити.
Усі спішать скоріш до світла і тепла.
У затишок своїй домівці.
Де пізня осінь нам киває лиш з вікна
Гойдаючись на голій гілці.
У листопаду дуже довгі вечори.
І осінь сіра, мокра, з вітром.
І вже не довго до морозів та зими
Та то Господній волі згідно.
Якiж у листопадi довгi вечори...
© Copyright: Любовь Переверзева 3, 2025
Свидетельство о публикации №125111200540
Свидетельство о публикации №125111200540
Рецензии