Темна ніч на повітряній ковдрі
Розсипає палаючі зорі.
Може, смішно, та знову і знову,
Я співаю собі колискову.
“Просто спи, – я кажу собі тихо, –
Може, в мареннях згубиться лихо,
Сон зігріє розчулено плечі
І відступить уперта старечість…
Вітер листя останнє зриває
І дбайливо всю землю вкриває.
Спи, – шепчу, – хай насниться приємне,
Потаємне, а може, натхненне.
Вже знімається з якоря човен,
Щоб везти у пропам'ятне море.
Чуєш, сон вже сідає на вії,
Налітають вигадливі мрії?..”
Надокучливі думи зникають,
Всі тривоги покірно стихають,
Забуваються прикрі образи,
Я пірнаю в цілющі оази…
Спiваю колискову
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125110908192
Свидетельство о публикации №125110908192
Рецензии