Панiка

     Паніка - то кошмарне діло, мої дорогенькі! І оскільки я її в моєму житті переживала не один раз, то виробився все ж імунітет. Ось вам випадок номер один. В далекі радянські часи захворює у моєму жіночому колективі одна дама на сифіліс.
Ім'я називати не будемо, оскільки вона жива-здорова по цей день.
     ЇЇ та контактуючих з нею чоловіків поміщають у закритий диспансер. А у моїх жінок починається паніка немислима!
     Бувало в поліклініку до гінеколога заганяли лише силовим методом, не допускаючи до роботи. А тут таємно одна від одної побігли до лікарі усі! І таємно кожна мені сповіщає жахи!
     - Лікар каже, що такого за тридцять років стажу не бачила! У неї ж язви були і в роті, і на голові, і на животі!
     Далі - більше! У всіх якось одразу подразнення у горлі? Обв'язалися шарфами, прибувши на службу! Очі в усіх квадратні від жаху! І знову до мене за вичерпною інформацією. І кожна - таємно!
     - Вона була у мене на сорокаріччі і мішала салат
   в тазу руками? То я не захворію?
     - Ой, вона користувалася моїм стаканом, щоб пити газіровку в цеховому автоматі? То я не захворію?
      - А мене насінням соняшниковим пригощала? То я не захворію?
     Тут я і собі згадала, що міряла після неї плаття, що на продаж? А вона ж міряла тільки на ліфчика та трусики?
     Цеховики над нами насміхалися, показуючи руками на шарфи:
     - О Ще одна готова!
     Нарешті, коли одна з моїх працівниць довела мілкий прищик в районі декольте до дерматозу, постійно змащуючи його міцним йодним розчином, я почала шукати літературу про це захворювання. Але інтернету тоді не було. Продивилася журнали "Знання-сила" за три останні роки. І нічого!
     Градуси паніки зростали! Особисто я вирішила використати на всяк випадок антібіотіки.Напилася я їх безконтрольно вже не пам'ятаю скільки?  Закінчилось їх приймання медикаментозною алергією. Язик мав вигляд "географічного"! А це , коли всі слизові печуть неймовірно і цілоденно!
     Тонзиліт мій загострився - також. То я до відповідного лікаря.  А той - до стоматолога, уздрівши мого язика. А стоматолог - до терапевта. А той на всяк випадок - знов до гінеколога. Питаю:
     - Що там в мене може пекти?
     - Може, молочниця? - відповідає.
     - А вона амбулаторно лікується чи в стаціонарі?
     - Амбулаторно!
     Слава Богу! - подумала я. Спробуй пояснити на роботі від чого тебе в диспансері лікували?
     Вдома - само собою. Повна самоізоляція! Окремий посуд, рушник і окремо чоловік. Який сказав: "О, знову нову причину придумала!"
     Оскільки заводські лікарі сифілісу в мене не знаходили, я подалася на всяк випадок ще й до районних. Але і там завірили, що побутовий може трапитися лише після пристрасного поцілунку з носієм!
      Подумавши, вирішили ще з'їздити до лікарів у Хмельницький, у мамину залізничну лікарню. З трепетом у серці обійшла лікарів і там.
     Повернувшись на завод, зібрала своїх жінок і попередила, що все в житті буває. Що коли вона повернеться, зустріти її, наче нічого не трапилося! Ага! Але повернувшись з лікування, поводилася вона просто нагло. І я пообіцяла, що в колективі її більше не буде. Так і сказала шефу: вибирайте - або вона, або я!
Намагалися її перевести в інші підрозділи, але там заздалегідь закривали двері. Прийшлося писати їй заяву про звільнення.
     Пройшло багато років, перш ніж я зрозуміла, що її поведінка була захисною реакцією, не могла повірити, що зустріли мирно?
     - Потелефонувала про примирення.
     - Напевно, ти до Бога прийшла?
     - Так, прийшла!
     - То от хай Він тебе і прощає!
     - Він не простить, перш , ніж цього не зробиш ти!
     - Добре, приходь в обід!
     Обід було приготовано на славу! Я принесла освячений хліб. Обмінялися, обійнялися. Ні словечком про минуле не було сказано.
     Закінчу етюд згадкою про пітерського вірусолога. Він наводив цифри, що всі хвороби через стрес від розвалу Радянського Союзу підскочили в тисячу разів! В тому числі і по сифілісу! Тому знайте: без пофігізму, але й без паніки! Бо всі хвороби у людини від нежиті до онко - лише від стресів!