В неї подруг давно вже нема. З ними не щастить.
Всі пішли хто куди, хто у заздрість, а хто в оману.
І лишили листом на столі не просте — ПРОСТИ.
Відпусти чужу руку. Нема там тепла не граму.
Там його й не було. Там були тільки блиск та зиск,
І ця зручність далека від дружби й нерукоподатна.
Там ніколи не буде споріднених душ та рис.
Відпусти чужу руку, яка на Любов не здатна...
Я на неї дивлюсь і на жаль впізнаю себе.
І так хочеться тихо сказати — Повір у себе.
Бо не ранить самотність, якщо ти в собі несеш
Нескінченне, глибоке і чисте зіркове небо.
В тобі стільки Любові, на дев'ять життів стачить!
Відшукати своїх, — іще та на Землі наука!
А життя буде вчити допоки нас не навчить
Впізнавати на дотик серця та недружні руки.
Лена Жажкова
06.11.2025
Ще та наука
© Copyright: Елена Жажкова, 2025
Свидетельство о публикации №125110706377
Свидетельство о публикации №125110706377
Рецензии